У мові іноді з’являються такі перлини, що хочеться тримати їх у кишені як талісман. Правопис слова “доблесний” належить саме до таких випадків, адже воно звучить урочисто, хоча походить від цілком приземленого кореня. Тут і гумор, і краса, бо навіть у залі засідань це слово звучало б як фанфари.
Що означає слово “доблесний” і його правопис
Слово “доблесний” означає той, хто вирізняється відвагою, честю та гідними вчинками. Воно походить від старослов’янського “доблесть”, що вживалося для опису військової звитяги та шляхетної поведінки.
У писемних пам’ятках часів Київської Русі "доблесть" виступала як чеснота, а згодом у ХІХ столітті закріпилася в літературі саме в такому значенні.
Лексема зберегла своє урочисте забарвлення і нині, залишаючись окрасою офіційної та художньої мови.
Яка це частина мови і як це доказати
“Доблесний” належить до прикметників, оскільки відповідає на питання “який?”. Доказом є його граматичні властивості: він змінюється за родами, числами та відмінками. Також слово узгоджується з іменником, наприклад “доблесний воїн” чи “доблесна справа”. Лінгвісти наводять ці приклади як класичну ілюстрацію прикметникової форми.
Як пишеться слово “доблесний”
Правопис слова "доблесний" закріплено в "Українському правописі" у редакції 2019 року під керівництвом Національної академії наук України. У словнику Б. Грінченка слово "доблесть" фіксується як давня форма, а похідний прикметник подається з однаковим коренем і суфіксом "-ний". Мовознавці, зокрема Іван Огієнко, підкреслювали, що структура прикметника утворюється через поєднання основи "доблес-" з типовим суфіксом.
Учителі української мови на уроках підкреслюють: пишеться з однією літерою “с” та закінченням “-ний”, адже подвійне “с” тут не властиве. Така форма вважається єдино правильною і підтверджується шкільними підручниками з мови авторства Олександра Авраменка та Миколи Пентилюка.
Приклади вживання слова “доблесний” згідно правопису
У художніх текстах слово “доблесний” зустрічається у класиків української літератури, адже воно зберігає відтінок урочистості та підкреслює велич вчинків. Тарас Шевченко використовував його у своїй поезії, коли писав про звитяжні подвиги козацтва. У творах Івана Франка прикметник підсилює патетичність образів, а в прозі Олеся Гончара додає піднесеності описам героїв війни. Мова художників слова дозволила цьому прикметнику закріпитися як символ честі й відваги.
Прикрашені приклади вживання слова “доблесний” у літературі та мові:
- Доблесний воїн у поемі Шевченка став символом незламності.
- У прозі Франка постає доблесний образ борця за свободу.
- Доблесний характер персонажа Гончара підкреслює драматизм сюжету.
- У “Лісовій пісні” Лесі Українки зринає доблесний дух захисника.
- Доблесний козацький чин описаний у літописах Самовидця.
- У Панаса Мирного доблесний прикметник підсилює характеристику героя.
- Доблесний вчинок солдата згадується в повістях Юрія Яновського.
- У Маланюка лунає доблесний мотив національного чину.
- Доблесний слід у пам’яті поколінь залишає герой Ольги Кобилянської.
- У новелі Коцюбинського проступає доблесний образ повстанця.
- Доблесний захист рідної землі змальовано в поезії Рильського.
- У Багряного звучить доблесний пафос боротьби.
- Доблесний шлях народу оспівано в поемі Тичини.
- У драмі Карпенка-Карого діє доблесний персонаж, що бореться за правду.
- Доблесний образ козака лишається у фольклорних думах як архетип звитяги.
Слово “доблесний” зафіксоване у класичних літературних творах і вживається у наукових текстах, що описують військові подвиги та історичні події. Воно звучить у церковних проповідях, у шкільних підручниках та у сучасних публіцистичних виступах, коли йдеться про честь і відвагу. Лінгвісти розглядають цей прикметник як культурний маркер, що зберігає спадкоємність української мовної традиції.
Синоніми і антоніми слова “доблесний”
У працях зарубіжних авторів прикметник “доблесний” має особливий ореол величі. У перекладах творів Гомера він використовується для позначення героїчних воїнів, а в Шекспіра цим словом підкреслюється честь та відвага лицарів. У романі Сервантеса воно допомагає надати Дон Кіхоту шляхетного звучання, яке поєднує сміх і драму. Таким чином, поняття поширюється не лише на українську літературну традицію, а й на європейський культурний простір.
Синонімічне багатство і протилежності значення прикметника “доблесний”.
| Синоніми слова “доблесний” | Антоніми слова “доблесний” |
|---|---|
| відважний | боягузливий |
| мужній | малодушний |
| звитяжний | ниций |
| шляхетний | підлий |
| геройський | безсилий |
| хоробрий | слабкий |
| відданий | зрадливий |
Дон Кіхот у Сервантеса є образом доблесного лицаря, хоча його вчинки часто мають комічне забарвлення. Він прагнув діяти мужньо і шляхетно, навіть коли світ довкола реагував сміхом. Саме в цьому поєднанні величі та наївності криється сила роману. Доблесний образ лицаря з Ла-Манчі залишився у світовій культурі як символ ідеалізму та незламної віри у власні переконання.