Словниковий склад мови вивчає лексикологія. Це розділ мовознавства, науки про мову. Що слово означає, звідки воно взялося і з яким іншим словом його легко сплутати — предмет саме цього розділу.

Що таке лексикологія та який її предмет вивчення
Лексикологія вивчає лексику — увесь запас слів мови. Предмет вивчення не звук і не літера, а слово. Основна одиниця — слово разом із лексичним значенням: тим змістом, який розуміють, коли чують «хліб» або «бігти».
На уроці української мови слово розглядають з кількох боків:
- смислове (лексичне) значення;
- пряме та переносне значення;
- походження слова (питоме чи запозичене);
- сфера вживання (загальновживані слова, професіоналізми, діалектизми, терміни);
- активний і пасивний словниковий запас (історизми, архаїзми, неологізми);
- експресивно-стилістичне забарвлення (нейтральна, книжна, емоційна лексика).
Лексичне значення не плутають із граматичним. «Стіл» називає предмет — це справа лексикології. Форма «на столі» показує відмінок і число. Таке значення повторюється в тисячах слів, тому ним займається граматика.
Чим лексикологія відрізняється від фразеології та лексикографії
На контрольних ці три назви часто стоять поруч. Їх легко переплутати: усі три працюють зі словами, але кожна дивиться інакше.
Лексикологія бере окреме слово, але дивиться на весь запас лексики як на систему: слова пов’язані групами, а не лежать купою. Фразеологія вивчає стійкі сполуки, які не розкладаються на частини. «Бити байдики» — не про байдики і не про биття. Вираз означає «нічого не робити», і замінити в ньому слово не можна. Такі готові звороти називають фразеологізмами, або ідіомами.
Лексикографія — теорія і практика укладання словників. Її справа — зібрати слова і пояснити значення так, щоб їх можна було швидко знайти. Тлумачний словник і словник синонімів з’являються з цієї роботи.
Лексикологія вивчає слова як систему, лексикографія збирає їх у словники, а фразеологія досліджує готові крилаті вислови й фразеологізми.
На іспиті розділи розрізняють за типом питання. Що означає слово «коса» — лексикологія. Що означає «пекти раків» — фразеологія: готовий вираз «червоніти від сорому», не страва. Наголос шукають у словнику, і це вже лексикографія.
Пряме і переносне значення слів
Частина слів має одне значення, і їх називають однозначними. Так працюють багато термінів: «квадрат» — фігура з чотирма рівними сторонами, «кисень» — хімічний елемент. У підручнику з математики чи хімії ці слова не стрибають між кількома значеннями.
Багатозначні слова мають кілька значень, і ці значення пов’язані між собою. «Голова» називає частину тіла. Те саме слово — керівник установи. Зв’язок видно: те, що попереду або керує.
Пряме значення — первинна, звичайна назва предмета чи дії. «Золота каблучка» — каблучка зі золота. Переносне значення — образна назва за подібністю або асоціацією. «Золоті руки» — не руки з металу, а вмілі. «Золоте серце» — про добру людину.
У побуті такі пари трапляються щодня. «Хвіст» собаки — частина тіла, а «хвіст» на іспиті — незакрита тема. Гострий ніж ріже. «Гостре слово» не ріже, воно ображає. «Теплий чай» гріє, «теплий погляд» — уже про ставлення, не про температуру.
Основні семантичні групи слів за значенням
Слова збирають у групи за звучанням і за значенням. На уроці таких груп чотири. Сусідні легко сплутати, якщо дивитися лише на звук.
| Група слів | Визначення | Приклади |
|---|---|---|
| Синоніми | Слова, різні за звучанням, але близькі або однакові за значенням | гарний — красивий — вродливий — чудовий |
| Антоніми | Слова з протилежним лексичним значенням | день — ніч, добро — зло, гарячий — холодний |
| Омоніми | Слова, однакові за звучанням або написанням, але різні за значенням | коса — знаряддя праці, заплетене волосся або піщана смуга; ключ — від замка, джерело або журавлиний ряд |
| Пароніми | Слова, близькі за звучанням і будовою, але різні за значенням | адресат — адресант, компанія — кампанія, тактовний — тактичний |
Помилка в омонімі або паронімі змінює зміст речення. У диктанті паронім особливо легко пропустити: літера одна, а предмет уже інший. Перевірка проста. Підстав тлумачення замість слова. Зміст розсипався — узято не те.
У тлумачному словнику багатозначне слово стоїть однією статтею, значення йдуть під номерами. Омоніми дають окремими статтями, часто з маленькою цифрою біля слова. Так словник сам показує, одне це слово чи різні.
Синоніми близькі, але не завжди взаємозамінні. «Йти до школи» — звичайна фраза. «Крокувати до школи» малює рівний помітний крок. Перед заміною перевіряють, чи пасує слово до ситуації.
Походження лексики та активний і пасивний запас
За походженням слова бувають питомі й запозичені. Питомі, власне українські, виникли в нашій мові: мрія, багаття, лелека. Запозичені прийшли ззовні. Смартфон, таксі, авеню вже свої в мовленні, хоча виникли не в українській мові.
Активний запас — слова на кожен день: дім, їсти, завтра. Пасивний розуміють, але в розмові майже не чіпають. Застарілі назви якраз там. Нове слово теж може якийсь час лишатися на краю запасу, доки річ не стане звичною.
Пасивний запас на уроці ділять на три групи.
- Архаїзми — застарілі назви з сучасними синонімами: десниця (права рука), уста (губи), чадо (дитина).
- Історизми — назви зниклих предметів і явищ: князь, боярин, очіпок, мушкет.
- Неологізми — нові слова для нових речей і явищ: дрон, блогер, стартап.
У художньому тексті архаїзм часто лишають навмисно: так мова звучить старовинно. Історизм прибрати нічим, бо заміни для зниклої речі немає. З неологізмом інакше. Коли явище стає звичним для всіх, нове слово переходить в активний запас і перестає бути новинкою.

Сфери вживання та стилістичне забарвлення слів
Не кожне слово пасує до будь-якої розмови. За сферою вживання лексику ділять на загальновживану і обмежену. Загальновживані слова знають усі: стіл, ходити, сонце. Їх розуміють скрізь — і в підручнику, і на базарі.
Обмежена лексика тримається свого кола. Професіоналізми — слова певної професії. Скальпель знає хірург, дедлайн — редактор. Наукові терміни ще вужчі й точніші: фотосинтез, гіпотенуза. Їх не замінюють «простим» словом, бо втрачається сенс.
Діалектизми живуть в окремих регіонах. Плай — гірська стежка, ґазда — господар, когут — півень. За межами тієї місцевості слово можуть не зрозуміти.
Жаргон, або сленг, обмежений не територією, а колом людей. Слова, зрозумілі лише гравцям, поза цим колом часто темні або означають зовсім інше. У творі сленг лишають, коли треба показати живу розмову персонажа, а в офіційній відповіді беруть нейтральне слово.
Забарвлення теж різне. Нейтральне слово просто називає: вода, читати. Емоційне показує ставлення: «донечка» звучить лагідно, «злодюжка» — зневажливо.
«Базікати» — розмовне слово про пусту балаканину, і несхвалення в ньому вже чути. Книжне «мовити» стоїть поруч із нейтральним «говорити», але пасує урочистому стилю. У побуті його майже не чути.
На контрольній дивляться, чи слово доречне саме в цьому тексті. Діалектизм у переказі літературною мовою замінюють загальновживаним відповідником. Термін у науковому стилі краще не чіпати: заміна розмиє точність. Пестливе чи зневажливе слово в офіційній відповіді часто зайве. Воно тягне оцінку, якої там не просять.
