Аніс і бадьян часто плутають через схожий смак і зовнішній вигляд, але між ними є суттєва різниця. Бадьян українською також називають зірчастим анісом через характерну форму плодів. У цій статті ми розглянемо, в чому саме полягає між анісом і бадьяном різниця, їх особливості та способи використання в кулінарії й медицині.
Походження та рослинна класифікація
Аніс (лат. Pimpinella anisum) – це однорічна трав’яниста рослина родини Зонтичних (Apiaceae). Він походить із Середземномор’я та Близького Сходу. Аніс вирощують через його маленькі, овальні, світло-коричневі насіння з характерним солодкуватим ароматом, що нагадує запах лакриці.
Бодян (лат. Illicium verum), також відомий як зірчастий аніс, – це вічнозелене дерево з родини Ілієвих (Schisandraceae), поширене в Південно-Східній Азії, особливо у Китаї й В’єтнамі. Його плоди мають форму зірки з 6–8 гострими променями, що і дало назву “зірчастий аніс”. Ці плоди мають сильний, насичений аромат і використовуються як спеція.
Бодян українською
В українській мові часто можна зустріти два варіанти назви цієї спеції: бадьян і бодян. Обидва варіанти вживаються і розуміються однаково, але найчастіше в офіційних текстах, кулінарних книгах і словниках використовується форма бодян.
Слово походить від китайської назви цієї рослини. У розмовній мові та серед любителів спецій іноді використовують варіант бодян більш адаптований до звучання української мови.
Що лікує аніс
Аніс має широке застосування у народній медицині завдяки своїм протизапальним, відхаркувальним та заспокійливим властивостям. Його використовують для:
- полегшення кашлю;
- покращення травлення;
- усунення здуття живота;
- зняття спазмів шлунково-кишкового тракту.
Анісове насіння часто додають до трав’яних зборів при застуді та бронхіті, а також застосовують для стимуляції лактації у жінок.
Як ще називають аніс
Аніс має кілька народних та регіональних назв, серед яких найпоширеніші: солодкий аніс, аніс звичайний, анісове насіння, лакричник. У деяких країнах аніс іноді називають “солодким кмином”, через схожість смакових ноток із кмином. Окрім того, у кулінарії аніс відомий як інгредієнт для ароматизації лікерів і випічки.
Як виглядає аніс
Аніс – це однорічна трав’яниста рослина з тонким стеблом, що досягає приблизно 30–60 см у висоту. Її листя дрібне, розсічене на тонкі частки. Плоди анісу маленькі овальні насіння світло-коричневого кольору з вираженими ребристими смужками. Ці насіння зібрані у зонтичні суцвіття, які після висихання використовують як пряність. Загалом, аніс виглядає як невелика зелена рослина із зонтичними суцвіттями та дрібним насінням.
Що лікує бадьян
Бодян також має лікувальні властивості: його ефірні олії володіють антимікробною, протизапальною та спазмолітичною дією. У традиційній медицині його застосовують для полегшення симптомів застуди, грипу, покращення травлення та зниження метеоризму. Бадьян часто використовується при бронхітах і захворюваннях дихальних шляхів як відхаркувальний засіб. Крім того, він може допомагати при болях у шлунку і спазмах.
Застосування в кулінарії та медицині
Обидві спеції використовуються для поліпшення смаку їжі та мають лікувальні властивості, але сфери їх застосування дещо різняться.
Аніс популярний у європейській кулінарії, додається у випічку, лікери, чай, використовується як засіб від здуття і кашлю.
Бодян широко застосовується в китайській, в’єтнамській та індійській кухнях, часто входить до складу пряних сумішей, а також використовується як антисептик і засіб при застуді.
Важливі відмінності
Їх кілька:
- Аніс – це насіння трав’янистої рослини, бодян – це плоди дерева у формі зірки.
- Аромат бодяна більш інтенсивний і складний, аніс ніжний і легкий.
- Різні родини рослин – аніс (Apiaceae), бодян (Schisandraceae).
- Різні регіони походження і поширення.
Аніс і бодян – це дві унікальні спеції, які хоч і мають схожий аромат, але суттєво відрізняються за походженням, зовнішнім виглядом та застосуванням.