Майже в кожному слові є місце, де легко помилитися. Одна неправильна літера або пропущений знак — і зміст стає іншим. Для таких місць у мові існує окреме поняття.
Що таке орфограма простими словами
Орфограма — це місце в слові, де можливий вибір із кількох варіантів написання. Правильний варіант закріплює правило. Наприклад, у слові весна звук у першому складі чується неясно. Доводиться вибирати між е та и. Саме цей вибір і є орфограмою.
Слово «орфографія» походить від грецьких orthos — прямий, правильний і grapho — пишу. Це весь розділ про правильне письмо, сукупність правил. Слово «орфограма» теж має першу частину orthos — правильний, а друга частина gramma означає буква, запис. Різниця проста. Орфографія — це всі правила разом, а орфограма — конкретне місце в слові, де правило застосовують.
Класифікація орфограм: буквені та небуквені типи
Поділ будується за способом вираження. У першому випадку вибирають потрібну літеру. У другому випадку вирішують питання про знак, дефіс або пробіл. Таблиця нижче показує обидві групи поруч.
| Вид орфограми | Що регулює (суть правила) | Приклади слів із виділенням |
|---|---|---|
| Буквена: ненаголошені е / и | Вибір літери у слабкій позиції без наголосу | весна, зима |
| Буквена: чергування голосних і приголосних | Зміна звуків під час зміни форми слова | рука — руці, нога — нозі |
| Буквена: подвоєння та подовження букв | Збіг однакових приголосних або подовження в іменниках | відділ, життя |
| Буквена: знак м’якшення (ь) | Позначення м’якості приголосного на письмі | день, кільце |
| Буквена: велика чи мала літера | Розрізнення власних і загальних назв | Київ, Дніпро, місто |
| Небуквена: апостроф | Позначення роздільної вимови після губних, р і префіксів | м’ята, з’їзд |
| Небуквена: дефіс | Написання складних слів і форм з частками через риску | по–українськи, будь–хто |
| Небуквена: разом або окремо | Вибір між злитою формою та сполученням із пробілом | вдень — в день, напам’ять — на пам’ять |
| Небуквена: перенос слів | Розподіл слова між рядками за складами | хо–джу, сон–це |
| Небуквена: графічні скорочення | Скорочений запис слів за допомогою крапки, дефіса чи скісної риски | ім., р–н, грн |
Під час розбору орфограму зручно підкреслити, а поруч записати перевірочне слово або назву правила.
Чотири принципи української орфографії
Правопис тримається на кількох ідеях. Кожна пояснює, чому слово пишуть саме так. Одні слова повторюють вимову. Інші зберігають вигляд кореня. Ось ці принципи:
- фонетичний принцип: написання повторює літературну вимову, наприклад книга, стіл, лист;
- морфологічний принцип: корінь, префікс і суфікс зберігають однаковий вигляд, хоча вимова змінюється, наприклад пишеться братство, а чується [брацтво], пишеться книжці, а чується [книз’ц’і], пишеться боротьба, а чується [бород’ба];
- історичний (традиційний) принцип: написання закріплене традицією, а не вимовою, наприклад літери я, ю, є, ї, щ та слово ясний;
- диференційний (смисловий) принцип: написання розрізняє значення однакових за звучанням слів, наприклад прислівник вдень і сполучення в день, а також по-новому і по новому річищу.
Написання за морфологічним принципом зазвичай можна перевірити: достатньо змінити форму слова або дібрати спільнокореневе. Тоді літера стає очевидною.
Як визначити орфограми у слові: практичний розбір
Розбір добре видно на слові реп’ях. Тут є буквена орфограма — літера е в корені. Наголос на неї не падає в жодній формі (реп’я́х, реп’яха́), тому написання звіряють зі словником. Поруч є небуквена орфограма — апостроф після твердого губного п перед я. Він показує роздільну вимову.
У слові по-українськи теж дві різні історії. Дефіс — це небуквена орфограма. Прислівники, утворені від прикметників і займенників за допомогою по- та -ому або -и, пишуть через дефіс. Літера ї — це буквена орфограма. Вона передає два звуки [йі].
Орфограму не можна плутати з поділом на склади. Поділ на склади показує вимову. Орфограма показує вибір написання за правилом. Це різні завдання.
Порядок дій завжди однаковий. Спочатку слово читають і шукають сумнівне місце. Потім визначають тип: йдеться про літеру чи про знак і пробіл. Далі добирають правило або перевірочне слово, наприклад зима — зи́мній.
Вправа з поясненням
Знайдіть орфограми в словах і визначте, буквені вони чи небуквені:
- П’ятниця.
- Будь-який.
- Азовське море.
- Напам’ять.
- Зима.
Відповіді
«П’ятниця» — небуквена орфограма: апостроф після губного п перед я (§ 7 Українського правопису).
«Будь-який» — небуквена: неозначені займенники з часткою будь- пишемо з дефісом (§ 39).
«Азовське море» — буквена: географічну назву пишемо з великої літери, а родове слово «море» — з малої (§ 50).
«Напам’ять» — дві небуквені орфограми: прислівник пишемо разом, на відміну від сполучення «подарував на пам’ять» (§ 41), а після м перед я ставимо апостроф (§ 7).
«Зима» — буквена: ненаголошений и в корені перевіряємо наголосом — «зи́мній» (§ 1).